1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації;
2. Бесіду з дитиною та її
батьками, метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування,
спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки,
емоційно-вольової сфери тощо);
3. Оцінку освітнього середовища,
визначення щодо його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог
надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних
змін.
4. Вивчення індивідуальних
особливостей та психічного розвитку дитини.
5. Проведення психолого-педагогічного
консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.
6. Проведення зустрічі з батьками
і учнями класу (школи), педагогами з метою формування їх психологічної
готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
7. Проведення психокорекційної
роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного
формування особистості.
8. Відстеження
соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.
9. Сприяння соціальній інтеграції
дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
10. Моніторинг рівня
адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних
програм, планів.
Важливо!!!Щоб не нашкодити дитині, педагогічні працівники,
які працюють в інклюзивних або спеціальних класах, мають виконувати лише
посадові обов*язки, які відповідають їх фаховій підготовці.
Завдання практичного психолога
щодо організації інклюзивного
навчання у навчальному закладі
1. Виявлення дітей, у яких
виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими;
визначення причин цих труднощів; при потребі, скерування до відповідних
фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги.
2. Виявлення причини соціального
неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень,
аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з вчителями.
3. Проведення спостереження за
дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів
та потреб.
4. Участь, у межах своєї
компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на
дитину та її індивідуального плану розвитку.
5. Участь в підготовленні
документів для розгляду на засіданнях психолого-медико-педагогічних консультацій.
6. Ознайомлення з висновками і
рекомендаціями психолого-медико-педагогічних консультацій щодо організації
навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану
корекційно-розвиткової роботи.
7. Участь у розробці необхідної
адаптації навчальних матеріалів, підходів, а саме, надання рекомендацій
педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини
при визначенні форм і методів роботи з нею.
8. Сприяння створенню позитивного
мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику
стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та
неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
9. Надання у межах своєї
компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною.
10. Налагодження співпраці з
фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми
потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.
Завдання соціального педагога
щодо організації інклюзивного
навчання у навчальному закладі
1. Захист і забезпечення прав і
свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та
під час перебування дитини в сім’ї.
2. Виявлення дітей, у яких
виникають труднощі спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у
сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.
3. Визначення соціальних питань,
які потребують негайного вирішення причин та труднощів; при потребі, скерування
до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги.
4. Визначення статусу дітей з
особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу,
класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив
однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.
5. Поширення інформації про
засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування
дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми
потребами.
6. Участь у складанні розгорнутої
психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану
розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.
7. Забезпечення дитини з
особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру
позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння щодо
участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.
8. Представлення інтересів дитини
з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.
