Серії казок про Маленьку Лисичку та Величезний Світ

Нові друзі.

Із серії казок про Маленьку Лисичку та Величезний Світ

Автор Альона Кирилюк

Рекомендовано дітям дошкільного та молодшого шкільного віку.

Мета - виховання толерантного ставлення до дітей з інвалідністю.

Ціль - усвідомлення та прийняття осіб з інвалідністю при порушеннях мовлення та слуху.

Маленька Лиска-Аліска жваво метушилася у своїй нірці. Вони з мамою збиралися йти у гості. Мама розповіла їй, що на них чекає цікаве знайомство з новими друзями.

- Мамо, а які вони, ті нові друзі? - з цікавістю допитувалася Аліска.

- Ти скоро сама їх побачиш. Я скажу лише, що вони інші, не такі як ми з тобою. Ти ж пам‘ятаєш, що світ повний різних істот, не схожих між собою, і що ми усі - різні.

- Так, я це знаю. Але, чи сподобаюся я їм, якщо я не така як вони? - не вгавало цікаве лисеня.

- Обов‘язково сподобаєшся, якщо тільки будеш дружньо поводитися та будеш чемною. - відповіла мама Лисиця. - Адже щоб подобатися один одному та дружити, не обов‘язково бути однаковими. Так навіть цікавіше, коли усі різні.

 

Коли Аліска з мамою прийшли в гості, то їх радо прийняла пані Квочка і мерщій відвела Маленьку Лисичку до нових друзів.

У кімнаті, до якої вони зайшли, було багато дітей. Пані Квочка голосно вигукнула:

- Діти! Прийшла лисичка Аліса, вона буде з вами гратися. Біжіть мерщій знайомитися. А ми з пані Лисицею накриємо на стіл.

 

І вмить усі дітки обліпили Алісу та хто голосніше почали називати свої імена й задавати їй різні питання. Усі вони одночасно щебетали щось без зупину, але Маленька Лисичка не могла почути усіх питань і не знала кому відповісти першому. У цій гамірній метушні вона не встигла навіть зрозуміти як кого звуть, і тому дуже розгубилася.

- Стоп, стоп, стоп! - пролунав за спиною дзвінкий голос пана Півня. І в кімнаті відразу стало тихо.

- Тепер давайте по черзі. Кожен з вас підійде до Аліси і познайомиться.

 

Курчата стали по черзі підходити до лисенятка і називати свої імена, але серед них була ще маленька ящірка. Вона підійшла до Аліски останньою і широко посміхнулася їй, не промовивши ні слова.

- Як тебе звуть? - запитала Маленька Лисичка, але у відповідь отримала тільки радісний погляд і милу посмішку.

- Її звуть Ярина. - наввипередки закокотали курчата.

- А чому вона сама не скаже? - здивувалася Аліска.

- Тому що вона не говорить. - першим за всіх вигукнув маленький півник Петрик.

- Чому? - продовжувала запитувати лисичка.

- Не говорить - і все. - пояснив півник.

- А як тоді ви її розумієте?

 

А маленька ящірка тим часом взяла аркуш паперу і олівець, і стала писати. Вона написала, що буде відповідати на папері, або буде показувати руками.

Курчата побачили, що лисичка зацікавилася Яринкою і швидко повернулися до своїх справ. Але Петрик залишився.

- Це ще не всі. - мовив він. - Ходімо, я познайомлю тебе зі Златою.

 

І вони втрьох попрямували до величезного акваріуму, який стояв у кутку кімнати. Він був гарний та різнокольоровий. Всередині світилися вогники, такі гарні і приємні, що на них хотілося дивитися й дивитися цілий день. Серед тої чарівної краси плавала золота рибка.

 

- Це Злата? - запитала у Петрика Аліска.

- Так, це вона. - відповів півник.

- Злата, привіт! Мене звати Аліса. - звернулася до рибки Маленька Лисичка. Але Злата нічого не відповіла, і навіть не повернула до неї свого погляду.

- Ау! Злата! Я до тебе звертаюся! - голосно вигукнула Аліска.

- Вона тебе не чує. - пояснив Петрик, і продовжив - Не чує і не розмовляє.

- Ого! А як же ви розумієте один одного? І Яринка, і Злата… - замислилася лисичка.

- У нас немає з цим проблем. - відповів півник. - Ми з народження були разом і завжди розуміли один одного. Але ти також можеш навчитися. Ми спілкуємося певними знаками. У нас навіть є окрема мова - мова жестів. А ще ми можемо спілкуватися на папері, на планшеті або на телефоні. Можемо писати один одному повідомлення. Це весело.

- Он як… - задумливо протягнула Маленька Лисичка.

- Давай пограємося усі разом, і ти все зрозумієш сама. - запропонував Петрик. - Я через повідомлення познайомлю вас зі Златою.

- Давай. - зраділа Аліска, і вони всі разом почали писати один одному повідомлення, ділитися картинками та смайликами.

 

Діти так захопилися грою, що й не помітили як промайнув день. А тим часом пані Квочка з Алісиною мамою вже подали вечерю і стали кликати усіх до столу. Повечерявши у цій метушній веселій компанії, Аліска з мамою пішли додому.

По дорозі пані Лисиця поцікавилася про Алісиних нових друзів. І Маленька Лисичка почала захопливо розказувати.

 

- Мамо, з ними було так цікаво! Я навчилася спілкуватися і розуміти мову, яку ти не вмієш розуміти.

- Це яка така мова? - запитала пані Лисиця.

- Це мова немовних дітей. Нею спілкуються ті, хто не може говорити так як говоримо ми з тобою. Це мова жестів. - відповіла Аліска.

- Як цікаво. - продовжила мама. - А як тобі було спілкуватися з дітками, які не говорять?

- Чудово! А ти знала, мамо, що Злата, крім того що не говорить, то ще й не чує?

- Невже? - зробила здивований вигляд пані Лисиця.

- Так. - захопливо розповідала Маленька Лисичка. -  Вона у акваріумі. У неї там свій світ. І мені було дуже цікаво та весело пізнавати його! Знаєш, мамо, мені здалося, що Злата, Яринка і мій друг - кріт Кирил, чимось схожі між собою.

- Чим? Кирил же не бачить. Він сліпий, але добре чує і може говорити, а дівчата не говорять.

- Так, мамо. Але усі вони по своєму сприймають світ, не так, як більшість істот.

- Доню, - мовила пані Лисиця. - ти також по своєму сприймаєш світ. Усі ми сприймаємо його по своєму, бо ми різні. Головне - навчитися розуміти один одного і допомагати один одному.

 

Аліска з мамою підійшли до своєї нірки й сховалися всередині, поки на вулиці ставало темніше й темніше.

Перед сном Маленька Лисичка думала про те, що їй було набагато цікавіше з Яринкою та Златою ніж з галасливими курчатами. Курчата, звісно, були веселі, але усі однакові. Аліса намагалася згадати їхні імена, та так і заснула, перебираючи їх по порядку.

22 жовтня Всесвітній день людей з вадами мовлення. Фахівці Костопільського ІРЦ №2, у складі Федоровської Мирослави Юріївни (практичний психолог) та Боровець Наталії Олексіївни (вчитель-логопед) провели захід для лідерів 5-11класів в Костопільському ліцеї №3 Костопільської міської ради.

Відзначення Всесвітнього дня людей з вадами мовлення має на меті акцентувати увагу на проблемі людей із вадами мовлення для підтримки їх у суспільстві. Варто пам’ятати, що мовлення — це основа людського розуму, від якого залежить засвоєння інформації, налагодження соціальних контактів. Найбільш часто мовні розлади проявляються в дитячому віці. До важких форм патологій мовленнєвої організації відносяться деякі види заїкання, дизартрія, алалія. Більшість порушень у мовленні можна виправити за умови вчасного звернення до логопеда.

Щиро дякуємо за теплу зустріч!

ІНКЛЮЗІЯ - ЦЕ КОЛИ ВАЖЛИВИЙ КОЖЕН!

22 жовтня відзначається Всесвітній день людей з вадами мовлення!

Порушення мовлення - збірний термін для позначення відхилень від норми,  прийнятої в певному мовному середовищі, які повністю чи частково заважають мовленнєвому спілкуванню й обмежують можливості соціальної адаптації людини.

Шановні батьки, якщо ваша дитина має мовленнєві порушення, то потрібно прикласти максимум зусиль та терпіння задля їх подолання. Ваше мовлення має бути взірцем для наслідування. Ви повинні вирізнятися стриманістю та терпінням по відношенню до дитини, схвалювати та розвивати мовлення дитини, слухати та чути дитину, постійно з нею розмовляти, читати книжки, застосовувати поради спеціалістів, зокрема, логопеда, дозувати перегляд телевізора, виключити з переліку ігор комп’ютерні, замінюючи їх на розвивальні мультфільми. Звертайте особливу увагу на розвиток дрібної моторики вашої дитини. Пам’ятайте! «Дорогу осилить той, що йде!»

Не будьмо байдужими! Давайте підтримувати один одного!

Шановні батьки, колеги!

З радістю повідомляємо, що Костопільський Інклюзивно-ресурсний центр №2 змінив місце розташування!

Тепер ви можете завітати до нас за адресою: вулиця 1 Травня, 7. 

Як і раніше наш Центр буде проводити комплексну психолого-педагогічну оцінку  розвитку дитини та надаватиме  корекційно-розвиткові послуги. Нове місце розташування дає можливість легко і швидко дістатися до ІРЦ №2 з будь-якого куточка нашої територіальної громади!

Нагадуємо перелік необхідних документів для проходження комплексної оцінки:

документ, що посвідчує особу батьків (одного з батьків) або законних представників;

свідоцтво про народження дитини;

індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);

форма первинної облікової документації №112/0 "Історія розвитку дитини", затвердженої МОЗ, у разі потреби - довідка від психіатра.

А також можете зареєструвати заяву он-лайн, використовуючи АС "ІРЦ" за посиланням:

https://ircenter.gov.ua/irc/parents/create/irc_id/85566

Якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися:

Психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу.

Зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень, малюнки.

Документи щодо додаткових обстежень дитини.

При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:

Попередні рекомендації  щодо проведення комплексної оцінки.

Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

З повагою колектив Костопільського ІРЦ №2!

 

День психічного здоров`я

Цьогоріч 10 жовтня відзначається день психічного здоров`я.

Світ кожної дитини є неповторним і особливим, і ми, дорослі, докладаємо всіх зусиль, аби вони мали благополучне життя. Ми вчимося вирішувати питання, пов’язані з фізичним здоров’ям: відрізняємо симптоми, моніторимо зміни, звертаємося по рекомендовану допомогу. Але чи готові ми, коли постають проблеми психічного здоров’я? Говорити про важливість психічного здоров’я вкрай необхідно: так само як ми дбаємо про наш фізичний стан, розвиваємо наш тілесний імунітет, нам важливо турбуватися і про психічне здоров’я, аби навчитись долати труднощі психологічного характеру, покращувати психологічне благополуччя наших рідних, а, особливо – дітей.

Усвідомити важливість та цінність психічного здоров’я, зрозуміти його спектральність, дізнатися, як саме діяти в різних ситуаціях – це кроки, які кожен з нас може робити вже зараз!

КРОК 1. Будьте обізнаними та вчасно звертайтесь до фахівця у сфері психічного здоров’я

Будьте поінформовані. Сьогодні існує достатньо інформаційних ресурсів, які містить актуальну, сучасну та доказову інформацію про психічне здоров’я дітей та молоді – сайти, буклети, книги, відеоматеріали і т.д. Бути обізнаним у сфері психічного здоров’я дітей, знати симптоми та ознаки труднощів у цій сфері не означає, що ви «підозрюєте», що саме у вашої дитини є певні труднощі. Обізнаність – це навичка сучасної людини володіти інформацією та використовувати її на благо собі, своїй сім’ї та оточенню.

Тож «тримайте руку на пульсі» психічного здоров’я ваших рідних, будьте обізнані та поінформовані, вчасно звертайтеся за якісною допомогою.

КРОК 2. Впроваджуйте ефективну допомогу

Якщо труднощі, з якими зіткнулась дитина, будуть потребувати комплексного супроводу, то фахівець у сфері психічного здоров’я запропонує програму, яка буде об’єднувати зусилля й інших фахівців – дошкільного чи шкільного психолога, вихователя дошкільного навчального закладу, вчителів школи, тренерів і т.д. У всій цій великій кількості учасників та спеціалістів, шляхів та методів, визначальною залишається, безсумнівно, роль батьків, адже саме ви є тією рушійною силою, завдяки якій реалізовується програма, впроваджуються зміни, підтримується розвиток дитини у різних середовищах її життя.

Звертайтесь до рекомендованої допомоги, впроваджуйте зміни і працюйте разом з фахівцями задля майбутнього вашої дитини.

КРОК 3. Будьте частиною команди

Що це означає для батьків? По-перше, вам важливо налагодити співпрацю між різними спеціалістами: підтримуйте створення команди різних спеціалістів, налагоджуйте комунікацію між ними. По-друге, узгоджуйте цілі, які відповідають рекомендованій програмі допомоги; сприяйте її впровадженню у різних середовищах. По-третє, відслідковуйте динаміку розвитку вашої дитини, діліться досвідом, який може допомогти їй, заохочуйте різносторонній розвиток дитини.

Пам’ятайте, що впровадження змін та підтримка розвитку дитини часто передбачає комплексний підхід, тож будьте частиною команди!

КРОК 4. Підтримуйте повноцінний розвиток дитини

Всебічний розвиток дитини є важливим. Необхідно пам’ятати, що будь-який шлях, тим більше шлях до зцілення, має бути сповнений вірою і любов’ю до дитини, батькам важливо пильнувати, як саме задовольнити базові, не лише фізіологічні, потреби дитини – потреби в безумовній увазі та прийнятті, безпеці та розумних межах, потреби бути собою та цінувати себе.

Пам’ятайте, що діагноз – це не те саме, що сама ваша дитина; вона, як і будь-яка інша дитина, потребує, любові, підтримки та віри, аби ви продовжували бачити в ній – дитину!

КРОК 5. Турбуйтеся про себе

Батьківство є особливим покликанням, яке потребує від нас великої мудрості. Ми зростаємо у своїх уміннях разом із дітьми, бо розуміємо, що в кожному віці є свої виклики, і нам необхідно розвивати все нові й нові навички. На шляху батьківства дуже важливо не забувати про свої потреби, особливо тоді, коли наші діти потребують ще більшої підтримки та супроводу. Розвивайте свої ресурси, шукайте можливості, аби поновлювати свою енергію. Старайтеся приділяти час своїм мріям та планам, бо коли ви можете вповні реалізувати себе, коли ви щасливі, то з вами щаслива і ваша сім’я.

Спілкуйтеся з іншими батьками дітей із психічними розладами.

Вам може здаватися, що ви єдині, хто переживає труднощі у сфері психічного здоров’я дитини. Проте це не так! Є багато інших сімей, які зіткнулись з подібними викликами, і теж зараз на шляху до одужання. Контакти з ними можуть стати дуже цінним ресурсом для вашої сім’ї. Спілкуючись між собою, батьки можуть знайти один в одному джерело розуміння, підтримки. Об’єднавшись, батьки можуть стати могутньою силою, яка сприятиме змінам – у системі послуг для дітей з розладами психічного здоров’я, та й у суспільній свідомості в цілому.

Інформація з джерел інтернету.

Терапевтична казка "УСІ МИ - РІЗНІ"

Ми всі різні. Ми по-різному рухаємося, по-різному спілкуємося. Ми бачимо світ з різної точки зору. Наша зовнішність унікальна та неповторна. Але є те, що нас об’єднує – це бажання приймати і віддавати любов. Бажання жити повноцінним життям і бути частиною суспільства.

Усі ми - різні

Із серії казок про Маленьку Лисичку та Величезний Світ

Автор Альона Кирилюк

Рекомендовано дітям дошкільного та молодшого шкільного віку.

Мета - виховання толерантного ставлення до людей з інвалідністю.

В Лисиччиній домівці сьогодні було багато метушні. Аліска з мамою збиралися йти на свято і тому дуже квапилися. Їх у лісі чекав цікавий концерт і смачні частування.

- Мамо, мамо! Ходімо хутчіш, я не хочу спізнитися! - схвильовано щебетала Аліска

- Доню, ще рано, там ще нікого немає.

- То й що, ми будемо перші. Краще раніше прийти щоб нічого не пропустити.

- Ну, добре, - мовила Лисиця відчиняючи двері. - ходімо.

Маленька Лисичка від радості підстрибувала цілу дорогу. Їй було так цікаво що ж там буде сьогодні, які нові відкриття приготував їй Світ?

Але Аліска зовсім розгубилася, коли побачила перед собою натовп.

Навколо стояв неймовірний гамір, було дуже шумно і Маленькій Лисичці дуже захотілося додому. Вона вткнулася в мамине хутро, заплющила очі і закрила вуха.

- Мамо, ходімо додому, мені не подобаються концерти. - благаючи промовила Аліска.

- Доню, але концерт ще навіть не почався! Ти ж так поспішала сюди.

- Так, але я думала що Світ приготував для мене щось цікаве, а не щось гамірне й шумне…

Мама Лисиця голосно розсміялася, обійняла Аліску і мовила:

- Поглянь навкруги, насправді тут дуже цікаво. У тебе є можливість побачити те, чого ти раніше ніколи не бачила.

Маленька Лисичка обережно розплющила очі й роззирнулася навколо. Ніколи раніше вона не бачила стільки різних істот.

Неподалік лежали дивні створіння. Вони були схожі на товсті мотузки, що сичали і звивалися.

- Мамо, що це? - прошепотіла Аліска.

- Не «що», а - «хто». Це змії. - відповіла мама.

- Хто вони? - пошепки продовжувала Маленька Лисичка.

- Такі ж істоти як ми з тобою.

- Як це такі як ми? У них же немає рук і ніг… і м‘якенького хутра…

- Так, доню, вони не можуть ходити та робити певні речі так як ми, але вони такі ж живі створіння. Їхнє життя відрізняється від нашого, воно інше, просто - інше.

- Ооо… - протягнула Лисичка і повернулася в іншу сторону.

Там вона побачила ще одну цікаву істоту. Вона мала таку ж гладку шкіру як у змій, але була величезною, порівняно з ними. І спереду у неї було щось схоже до лапок, але не таке як у лисичок.

- Мамо, а це хто? - прошепотіла Аліска.

- Це Тюлень.

- Він також не може ходити?

- Так, зате він вміє чудово повзати за допомогою ласт, які у нього замість рук. А ще він так плаває, що у воді його не наздожене жоден найшвидший лис.

- А це ще хто? - запитала Маленька Лисичка, вказуючи на шматочок мотузки, що був схожий до змій, але мав на багато менший розмір. Серед усього цього натовпу він був взагалі майже непомітний.

- Це Черв‘ячок.

- Але ж у нього немає ні рук, ні вух, ні очей, ні ніг, він не ходить, не бачить і не чує. Навіщо йому концерт? Навіщо його сюди привели? - здивувалося лисеня.

- Люба моя, - мовила пані Лисиця, - він усе відчуває. Просто він сприймає Світ по іншому. Бачиш-бо, доню, наш Світ вражає своєю багатогранністю. Бувають різні істоти, не схожі на нас, не схожі один на одного, але усіх нас об‘єднує одне слово. Це слово - життя. Воно одне на всіх і водночас - у кожного своє. Кожне створіння хоче жити, радіти і бути в безпеці. Кожна істота хоче відчувати любов та турботу, хоче пізнавати світ та бути щасливою. Тому, замість задавати питання: «Чому вони не такі як ми», ти повинна перш за все подумати: «Як мені взаємодіяти з оточуючими, щоб зробити їх хоч трішечки щасливішими?».

Аліска помітила ще багатьох істот,  які були дуже цікавими для неї і вирізнялися з натовпу, але зі сцени пролунав голос ведучого і Лисичка не встигла запитати про них маму.

Концерт розпочався.

Всесвітній день інформування про людей з дитячим церебральним паралічем

Щороку Всесвітній день інформування про людей з дитячим церебральним паралічем припадає на першу середу жовтня.

Цей день існує не для привітань і дарування подарунків! Його основна мета – звернути увагу суспільства до проблем людей з ДЦП.

Всесвітній день людей з церебральним паралічем – це рух людей з ДЦП та їх сімей, а також організації, які їх підтримують. За даними організаторів World Cerebral Palsy Day більш ніж 17 мільйонів людей у світі страждають на цю недугу. Церебральний параліч визнаний найбільш поширеною причиною дитячої інвалідності. Люди, які страждають на ДЦП, та їх близькі стикаються з багатьма проблемами: недостатня підтримка держави, відсутність єдиного комплексного підходу до реабілітації, але також, крім усього іншого, великим навантаженням нерозуміння та дискримінація з боку оточуючих. Основною причиною такої поведінки є низька поінформованість суспільства про хворобу.

Міжнародний день дитячого церебрального паралічу був організований з метою змінити цей сумний факт, сформувати у суспільства інше ставлення до людей, що страждають цим захворюванням.

З ДНЕМ ВЧИТЕЛЯ

Колектив Костопільського ІРЦ  № 2 в цей осінній святковий день бажає усім педагогам відчути тепло учнівських сердець і силу батьківської вдячності та поваги. Хай життя буде наповнене наснагою, любов’ю та здоров’ям, а педагогічна майстерність з кожним роком роком стає ще більш витонченою.

Професія учителя важлива,

Вона цікава, копітка.

Наука — це велика сила.

Робота ця щоденна і важка.

Зі святом маєм честь вітати!

Бажати вам досягнень і вершин,

І щоб завжди хороший настрій мати,

І в колективі радісних хвилин

Щоб ви пишались учнями своїми,

Щоб ви ніколи не жаліли сил,

Ішли вперед, на благо України,

Даючи настанови і життєвих сил.

Круглий стіл "Особливості роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в закладах позашкілля".

23 вересня фахівці Костопільського ІРЦ #2, у складі Воробей Анни Олександрівни (практичний психолог), Максюта Надія Олександрівна (вчитель-логопед) та Потараєвої Олени Сергіївни (вчитель-реабілітолог), провели захід в  КЗПО "Центр дитячої та юнацької творчості" КМР на тему "Особливості роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в закладах позашкілля".

На круглому столі були озвучені важливі питання в сфері ікклюзії, а саме нормативно-правова база щодо організації інклюзивного навчання у позашкільному закладі, особливості організації гурткової роботи з дітьми з ООП та етика спілкування з батьками.

У дружній та відкритій атмосфері усі учасники мали можливість вільно поспілкуватись, задати хвилюючі питання та отримати цінні рекомендації.

Щиро дякуємо за теплу зустріч, обіцяємо продовжувати нашу плідну співпрацю і надалі!

Адже ІНКЛЮЗІЯ - ЦЕ КОЛИ ВАЖЛИВИЙ КОЖЕН!