ТРИ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ
Мовленнєвий (фонематичний) слух
Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки,
дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати
та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом.
Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина
може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху
вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.
Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться
вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити,
інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов
неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати
нові способи вимови цього звуку.
У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не
розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть
навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх
вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують
те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що
це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за
певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.
Наступною необхідною умовою для формування правильної
звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди,
мовленнєвий видих.
При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий
видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання
у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].
Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й
направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до
виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з
тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції
створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше,
послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.
Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його
артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних
звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При
неправильній артикуляції звук буде неточним.
Отже, ми з’ясували, що для успішного формування
правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів:
мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у
Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете
скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини
та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих
порушень.
