Сенсорно-моторна інтеграція

 Сенсорно-моторна інтеграція - це здатність сприймати інформацію за допомогою органів чуття, поєднувати цю інформацію з іншими відомостями, що зберігаються в пам'яті, фізично діяти відповідно до одержаної інформації.

Сенсорна інтеграція стосується переважно тактильного, вестибулярного, пропріоцептивного чуттів. При порушеннях функції тактильної системи люди можуть не бажати щоб їх торкалися, відмовлятися їсти харчові продукти певної структури чи носити одяг із тканин певної фактури. Чутливість до дотиків може проявлятися у відмовах стригтися або вмиватися.  Діти можуть уникати таких занять як клеєння, гра з багнюкою чи малювання пальцями. Порушення вестибулярного апарату бувають двох видів. У деяких дітей спостерігається гіперчутливість до вестибулярної стимуляції. Такі діти побоюються гойдалок, ковзанок і похилих поверхонь. Вони з труднощами піднімаються і спускаються по сходах, непевно почуваються на нерівних і нестабільних поверхнях. Таким чином, ці діти побоюються навколишнього простору і звичайно виглядають незграбними. Зустрічається і протилежний варіант. При гіпоактивності вестибулярної системи малята постійно намагаються стимулювати її, активно шукають інтенсивних сенсорних відчуттів, наприклад, у результаті швидкого бігу, стрибків та обертань.

Ознаками дисфункції пропріоцептивної системи є незграбність, часті падіння, погана орієнтація в просторі, дивні пози тіла, мінімальне повзання в дитинстві, труднощі з маніпулюванням малими предметами (ґудзики, застібки), неохайність під час їжі, відмови брати участь у нових видах діяльності, що потребують активних рухів. Прояви порушення цих трьох систем бувають найрізноманітніші: діти можуть бути або занадто, або недостатньо реагувати на сенсорні подразники, вони можуть бути дуже активними або абсолютно пасивними, весь час рухатись або легко втомлюватись тощо.

Метою сенсорно-моторної інтеграції є допомога дитині в подоланні цих проблем, досягненні максимальної інформації від навколишнього середовища й власного тіла.

Кабінет для "Сенсорної інтеграції" має типове оснащення для стимулювання систем відчуття: качалки, гамаки, "сухі" басейни, наповнені кульками, матраци, наповнені водою, м'ячі, наповнені грубо здрібненим пінопластом, різнобарвні освітлювачі й таке інше.

Основними завданнями сенсорно-моторної інтеграції є:

- надавати дітям різноманітну сенсорну інформацію, щоб сприяти кращому узгодженню роботи їх центральних нервових систем;

- учити дітей гальмувати або модулювати непродуктивну сенсорну інформацію;

- поєднувати стимуляції різних систем;

- важливо уникати порушення протипоказань, які визначаються шляхом ретельного розпитування й обстеження;

- необхідно добитися високої мотивації в дитині й зберегти її. Разом з тим треба підтримувати певний рівень зосередження й не допускати в процесі занять надмірного ентузіазму й хаосу.