Танцювально-рухова терапія - це вид арт-терапії, який використовує рух для розвитку соціального, когнітивного, емоційного і фізичного життя людини.
Основне завдання ТРТ -спонукання до виразних спонтанних рухів, завдяки здійсненню яких розвивається рухливість не лише фізична, але і емоційна і чуттєва. Вона спрямована на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і набуття групового досвіду. У дітей значно посилюється відчуття власної гідності, підвищується рівень самооцінки, розвивається групова взаємодія (спільна робота, невербальне спілкування один з одним, гра в ритмічних діях, експериментування з жестами, позами і рухами).
Танець - найдавніша форма вираження почуттів та емоцій, а як форма спілкування танець з'явився в людському суспільстві набагато раніше мови. У кожній культурі на нашій планеті танець залишив великий слід, з його допомогою святкувалися важливі події, передавалися сакральні таємниці і навіть виліковувалися хвороби. ТРТ використовує довільні і хореогрфічні рухи для вирішення емоційних, душевних і фізичних проблем. Сила танцю здатна не тільки підняти настрій, але і знайти втрачену гармонію у відносинах з оточуючими, з самим собою і своїм тілом.
Танцювально-рухова
терапія має психологічну основу і спирається на вчення К. Юнга, який вважав, що
тіло і душа взаємопов'язані на стільки, що за властивостями тіла можна судити
про стан душі і навпаки.
Рух краще за все виражає людське "Я" і, роблячи гнучким тіло, ми робимо гнучкою душу. Спонтанний рух чесно і точно передає емоції, недарма мова жестів може розповісти про людину те, що вона намагається приховати, боїться або не може висловити. Через рух у танці матеріалізуються несвідомі сторони особистості, і це дає можливість возз'єднатися із втраченими частинами себе. Будь-яке людське переживання веде за собою напругу певних груп м'язів. Невиражені емоції "застряють" всередині людини і утворюють емоційні і м'язові блоки, так званий панцир. Танець допомагає звільнитися від затискачів і висловити накопичені емоції. Зняття м'язових блоків дозволяє енергії безперешкодно струмувати по тілу і дає приплив нових сил. На заняттях ТРТ не важливо як людина рухається, а те, що вона відчуває і почуває. Тіло розглядається не як даність, а як еволюціонує процес, але ідеальної моделі тіла не існує.
Те, що тіло і душа пов'язані між собою, не є ні для кого секретом, саме на цьому принципі і будується робота ТРТ. Психічні і емоційні проблеми часто стимулюються в тілі у вигляді м'язового напруження і скованих рухів. Крім того, фізичний стан тіла може також впливати і на почуття людини, як позитивно, так і негативно. ТРТ призначена для вирішення різних проблем. Рух в групі допомагає самотнім і ізольованим дітям побудувати сильні соціальні та емоційні зв'язки, створює комфортне, приємне відчуття від спілкування з іншими. Ритмічність рухів знімають м'язову напругу, допомагають позбутися почуття невпевненості, підвищити самооцінку і посилити почуття власної гідності. Спонтанні рухи допомагають дітям пізнати своє тіло, навчитися довіряти своїм імпульсам і правильно на них реагувати. Творчий підхід до рухів і танцю підвищує творчі здібності і дозволяє мислити і діяти по-новому.
На суто фізичному рівні танцювально-рухова терапія має всі переваги занять спортом: поліпшується загальний стан, координація рухів і м'язовий тонус. На емоційному рівні вона допомагає людям відчути себе щасливіше і впевненіше, а у випадках постійного стресу і тривалих депресій просто незамінна. За допомогою спонтанних рухів набагато легше висловити гнів, страх, розчарування чи втрату, емоції, які дуже важко передати словами. Крім того, ТРТ покращує пам'ять, підвищує пізнавальний інтерес і мотивацію.
В ТРТ практиються індивідуальні та групові заняття. Для початку занять не потрібно абсолютно ніяких танцювальних навичок. Роль терапевте полягає не в навчанні, а мотивації, координації та спостереженні. ТРТ з дітьми, які мають різні порушення у розвитку, передбачає використання різних видів танцювального мистецтва: образно-сюжетний танець-імпровізація, сучасний дитячий або народний танець (елементи рухів іспанського, російського, українського тощо танців), елементи хореографічної гімнастики. Важливо, щоб на таких заняттях максимально враховуввався стан сенсорномоторної сфери дитини.
Правила до танцювально-рухових вправ:
1) Починати рух з кінцівок, потім тулуб, в кінці - рухи головою.
2) Починайте поступово.
3) Кожне заняття - це задоволення, наповення тіла енергіями.
4) У супровід можна взяти арабську музику, класичну, барабани.
5) Слідкуйте за станом дитини.
6) Починайте з простих форм і поступово, з часом ускладнюйте.
7) Визначте мінімум за кількістю. Немає сенсу робити більше певної кількості.
Чергування напругу і розслаблення.
9) Напруга на затримках дихання, на вдиху і на видиху.
Етапи роботи з танцювально-рухової терапії для дошкільнят:
Вправа 1. Знайомство"
Мета: знайомство один з одним, створення позитивної атмосфери для подальшої роботи.
Завдання: Протягом 2-3 хв рухатися, дитина вимовляючи своє ім'я, обирає два-три рухи (будь-які або танцювального характеру). Голосно промовляє своє ім'я, виконуючи відповідні рухи. Учасники стають у коло та по черзі представляють своє ім'я рухом (ім'я-рух). Під час першого показу всі дивляться на учасника та намагаються запам'ятати його рухи. Наступні два рази ім'я та рух повторює разом вся група. Таким чином по черзі кожна дитина представляє своє ім'я. Завершуючи цю вправу проводимо загальний танець імен учасників групи.
Обговорення:
1) Які рухи було найлегше виконувати?
2) Які складніше?
3) Які відчуття, почуття, емоції виникали під час роботи?
Вправа 2. "Вітання"
Мета: розвиток досвіду контакту.
Інструкція: група у двох шеренгах, по команді ведучого всі рухаються назустріч один одному й невербально вітаються. Після кожного контакту шеренга зрушує на один крок. У кожній новій парі необхідно використовувати нову форму вітання (долонями, ліктями, плечами, головами, колінами, спинами).
Обговореня:
1) Чи виникали труднощі при виконанні завдання?
2) Чи знайшли ви для себе якісь нові варіанти привітання?
Вправа 3. "Робота в парі. Привітаємося"
Мета: розвиток досвіду контакту.
Інструкція: група поділяється на пари. Ведучий дає команду поконтактувати різними частинами тіла. Спочатку зустрічаються кисті рук, лікті, потім - голови, плечі, спини, коліна, ступні ніг. Після кожного контакту пари змінюються.
Обговорення:
1) Які почуття виникали під час виконання вправи?
2) Якими частинами тіла було легше вітатися, якими складніше?
Вправа 4. "Робота в парі. Не відставай".
Мета: розвиток відчуття іншої людини.
Інструкція: група поділяється на пари. Руки простягнути долоня до долоні, не зводячи їх, між долонями залишається проміжок 5 мм. Ваш партнер починає рухатися. Намагайтеся за ним, не змінюючи відстань.
Обговорення:
1) Які труднощі були при виконанні завдання?
2) Чи були відмінності між початком та наприкінці виконання завдання?
Вправа 5. "Робота в парі. Дзеркало."
Мета: розвиток відчуття іншої людини.
Інструкція: робота в парах. Один із партнерів вільно рухається протягом 5 хв. Інший спостерігає, а потім відзеркалює першого, повторюючи основні етапи й форми його руху. Зміна ролей. По закінченню вправи, в парах дати зворотний зв'язок один одному: обговорити почуття, які виникли при спостереженні та після перегляду "скороченого" відтворення. Той, хто спостерігав, говорить обов'язково
від першої особи: "Коли я спостерігав за тобою..."
